Це - не Кариби? Це - Дніпровські плавні!

 Олена Гнилицька

Дніпровські плавні — заболочені ділянки Дніпра (плавні), де русло річки розбивається на рукави, таким чином розділяючи заплавні острови. У широкому розумінні, Дніпровські плавні — це плавні, що зустрічаються по всій течії Дніпра. У вузькому розумінні, але більш поширеному, це плавні, які збігаються з розташуванням Великого Лугу, що тепер затоплені Каховським водосховщем за наказом Сталіна.

.

Дніпровські плавні нижче Запоріжжя між річкою Кушугум і Дніпром всі порізані протоками. У кожної своя назва, що збереглася з давніх часів. Протока Домаха (навпроти північного краю островів Бєлан) — так колись називали рибальський стан або перший улов, найближчий до стоянки рибалок. Поруч з будинками широка і пряма протока з великими глибинами і швидким плином Левкові Ями — колись тут жив запорожець Левко. За нею протоки Мірошник з декількома відгалуженнями — тут жив козак Мірошник. За Мірошников слід Бистрик — протока зі швидкою течією. Відразу ж за нею двома рукавами поєднана з Дніпром Жбурьевка — протока, на березі якої стояв зимівник козака Жбури. Далі впродовж п'яти кілометрів, кілька дрібних проток. Потім йде Велика протока Сердюки (приблизно навпроти Лисої гори) — тут знаходився рибальський кіш запорожця Сердюка. Далі кілька дрібних проток, відтак, протока Сапата, промоїна Прірва.

Без перебільшення, плавні можна назвати озерним краєм. Ось що, наприклад, писав Д.Яворницький про цю місцевість: «Села Велика Катеринівка, Кушугумовка розташовано по мальовничий височині кряжу, на увазі Великого Лугу і річка Дніпро, поблизу якого знаходиться до 200 озер, з безліччю раків, риби і птахів. Тут у запорожців були головні і кращі кубла для вилову риби…». Нині з плавневих водойм, найбільш відомі озера: Чернобутово, Горіхове, Галини Ями, Закітноє.

«У плавнях, що ні протока, то — старовина, що ні озеро, то — легенда, що ні річка, то — скарб. У запорізьких козаків, наприклад, одна з річок називалася Скарбною. Навіть не одна, а цілих три річки таких було. В їх річищах, коли річки пересихали, запорожці ховали свої скарби. А потім знову набігала вода — і все, немає скарбу, як під замком він, ні звір, ні лихий чоловік до нього не дістане…» — як розповідають народні українські легенди.

 Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. відомостями про флору і фауну Дніпровських плавнів цікавився відомий дослідник історії запорозького козацтва Дмитро Яворницький. В ті роки їм було записано розповідь 116-річного діда Розсолоди, який народився в 1772 р., був сином запорозького козака і добре пам'ятав природу плавневих лісів. Ось лише декілька невеликих уривків з його розповіді: «Вовки, лисиці, борсуки, дикі кози, чокалки, виднихи, так один за іншим і біжать, так і пластують по степу. Вовків така сила була, що їх кийками били, а з їх шкур чоботи носили і шкірянки робили. Були дикі коні; цілими табунами ходили; по три-чотири так і ходять. А що вже птахів було так, Боже великий, качок, лебедів, дрохов, хохітви, диких гусей, диких голубів, лелек, журавлів, тетерваків, перепелів — так, хо-хо-хо! Стрепетів силками ловили, дрохов волоком тягли, тетерваків, як настане ожеледиця, дрюками били. І що за сила того птаха була!» Серед головних видів місцевих риб старожил називає чечуру, пістрюгу. коропів, осетрів, згадуючи що зазвичай їх витягали стільки, що на увесь курінь ставало (вистачало).

Чудові спогади про природу Дніпровських плавнів залишив відомий письменник-натураліст Андріан Кащенко (1858-1922 рр.). У своєму нарисі «Великий Луг» він відзначав: «Вовків і лисиць в мої часи було чимало, зайців же — велика сила. Мені розповідали тутешні люди, що в повені зайці рятувалися на високих місцях і збивались в таку масу, що можна було руками кидати в човни. Про диких кіз я чув від стрільців, нібито вони в 1880—1888 роках ще водилися в плавнях, але сам я їх не бачив, бо і не шукав: я не був мисливцем і хоч носив з собою по Великому Лугу рушницю, то тільки виключно проти вовків». А ось якими запам'яталися Дніпровські плавні початку ХХ століття нікопольцю Павлу Коппу: «Тишу порушували лише іноді скрекіт сороки, яка розносить по плавнях пташині новини, заклик одуда, та шелест листя під крилом вітерцю, що налітав. Любив я, сидячи на пеньку, слухати ці звуки та милуватися флотом легкокрилих метеликів і бабок. Тут для нарядів метеликів природа своїх фарб не пошкодувала. Одні крутилися, як виряджені в червоне циганки, інші — ніжно-білі, як одягнені в газ і мережива балерини, треті, — зелені, четверті — яскраво-блакитного кольору, що змагався з блакиттю неаполітанської затоки. Немов повітряні феї цілими днями легко і витончено кружляли тут метелики над травою і квітами».

Утворення заплави вчені відносять до періоду останнього зледеніння (20-25 тисяч років тому), коли Чорне море було відокремлено басейном і рівень води в ньому був на 30-40 м нижчим від сучасного. В цей час річкою Дніпром і була вирита та велика улоговина, яку посідали плавні — завглибшки більше 100 метрів, завдовжки понад 100 кілометрів і завширшки до 20-25 кілометрів. Складові гірські породи Дніпровських плавнів — алювіальні (річкові) відкладення, що підстилалися кристалічними давніми породами докембрію. Виходи на поверхню кристалічних порід спостерігалися біля Кам'янської переправи та в інших місцях.

Дніпровські плавні являли собою надмірно зволожену терасу долини річки. Під час повені заплава перетворювалася на суцільний водяний простір. найбільший рівень води, припадав на кінець квітня і початок травня, найменший— на вересень та жовтень. Розтікаючись навесні, вода затоплювала великі території. З середини травня рівень води, як правило, починав поступово спадати. У зимові місяці великі та малі річки, озера і протоки замерзали, вкриваючись кригою

Деякі вчені та дослідники вважають, що плавні спочатку простягалися від Києва до Дніпровського лиману. Сприятливі природні умови та заплутані лабіринти проток дозволяли ховатися від ворогів. Внаслідок цього сюди стікалися біженці від феодального гніту. У XVI столітті виникло постійне укріплене поселення козацтва — Запорізька січ.

З 1932 по 1975 рік під час створення каскаду гідроелектростанцій більшу площу плавнів було затоплено, разом з первісною природою, островами, озерами, та десятками людських поселень. Сучасні дослідження підтверджують думку про те, що природа Дніпровських плавнів формувалася протягом багатьох століть та не була незмінною. Вона не одноразово змінювалась під впливом зміни клімату та інших чинників.

Різноманітним та неповторним був тваринний світ Дніпровських плавнів в останні роки їх існування.

Архіпелаг в Каховському водосховищі складається з 13 островів, на якому живуть такі цікаві види птахів, як чапля жовта, мала біла чапля, колпиця, орлан белохвост-, кулик-сорока, мартин каспійський, белоглазий нирок, нерозень. Відомі зальоти рожевого пелікана, каравайки, скопи та інших рідкісних птахів. Орнітолог В.Бусел  зняв з висоти пташиного польоту, на вертольоті МІ-2.

Контакти

 Національний природний парк «Великий Луг», Заказник «Крутосхили Каховського водосховища», Заказник «Великі і Малі Кучугури» -

71600

Запорізька обл., Василівський р-н, найближчий населений пунк - м. Василівка.

 

Для довідок

 Екскурсія на байдарках по лабіринтах дніпровських плавнів, в супроводі цікавих розповідей про тваринний і рослинний світ плавневої зони, її історії у клубі "Байдарка".

 тел: +3 8 050 322 7216        +3 8 098 972 9772

E-mail: xvost@baydarka.zp.ua
              info@baydarka.zp.ua

Skype: xvost.baydarka.zp.ua

Запорозький дуб - національне дерево України

Олена Гнилицька

Запорізький дуб — пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує приблизно 600—700 років.

Знаходиться по вулиці Тараса Бульби — у північній частині Верхньої Хортиці, сучасного правобережного району Запоріжжя біля притоку річки Верхня Хортиця.

 За легендою під цим дубом у 1675 році запорожці на чолі з кошовим отаманом Іваном Сірко писали свій знаменитий лист турецькому султанові.

За іншою легендою, саме під ним збиралися війська Богдана Хмельницького перед початком Визвольної війни 1648 року.

За розповідями, нацисти в період Другої Світової Війни хотіли забрати його до Німеччини як символ своєї могутності.

В перші роки росту (орієнтовно, 13-14 століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки в 19 столітті.

Сучасний вигляд Запорозького дуба

Станом на 1979 рік обіймище стовбура становило 6,32 метри, діаметр крони — 43 метри, а висота — 36 метрів.

Впродовж кількох післявоєнних десятиліть Запорозький дуб мав доглядача — Нечипора Дейкуна. Він був знайомим Яворницького, брав участь у його експедиціях, також був ветераном війни, а після неї присвятив своє життя догляданню, збереженню і популяризації Запорізького дуба.

Ще в 1970-х спеціалісти вважали, що дуб у розквіті сил. Він плодоносив раз на два роки, даючи до чотирьох центнерів жолудів.

Однак в 1990-х дуб майже весь зсох і оголився, живою залишилася лише одна гілка. На поверхні стовбура з'явилися ходи стовбурових шкідників, грибок і численні тріщини, що призводить до підвищеної ламкості дерева. Існують версії, що це відбувається від підвищення ґрунтових вод або просто старіння дерева.

2001 року біля цього дуба відкрито історико-культурний центр «700-річний Запорізький дуб».

У складі об’єктів історико-культурного центру «700-літній Запорозький дуб» функціонують:

• музеєфікований Запорозький дуб;
• церква Покрови Пресвятої Богородиці;
• театр козацького бою «Запорізький Спас»;
• ігрові дитячі вистави;
• кінні прогулянки, та уроки верхової їзди;
• кафе «Шинок «Біля Дуба»;
• сувенірна крамниця.

 У 2012 році відкрито «Поляну казок», на якій «живуть» герої українських народних казок, відкрили біля 700-річного Запорізького дуба.За інформацією прес-служби Запорізької міськради, відкриття «Поляни казок» відбулося 18 серпня, за підсумками роботи першого фестивалю народного мистецтва «Запорізький Спас».В рамках фестивалю майстри народного промислу виготовили 12 унікальних дерев'яних скульптур, які і склали основу «Поляни казок» у Запорізького дуба.Нагадаємо, в цей же день був закладений перший камінь у фундамент майбутньої козацької школи, яка відкриється біля Запорізького дуба до 14 жовтня.

Унікальний архітектурний комплекс - запорізьке «Соцмісто»

 Олена Гнилицька

«Велике Запоріжжя» – це архітектурний комплекс, що виріс на берегах Дніпра в 30-х рр. ХХ ст. Після того, як у 1920 р. було вирішено будувати в Запоріжжі Дніпрогес з комплексом підприємств чорної та кольорової металургії, місто очікував демографічний бум. У 1929 р. нестача житла стала катастрофічною. За 1930 - 1931 рр. кількість населення з 92 тис. осіб збільшилася до 200 тис.

Тому у 1929 р. розпочали будівництво трьох селищ, два з яких планувалося розмістити на правому березі, а одне – на лівому, перед в'їздом на греблю Дніпрогесу. Лівобережний район отримав назву "шостого селища", або "Соцмісто". Його планування передбачало забудову одного кварталу будинками лише з двокімнатними квартирами, іншого – будинками з трьохкімнатними квартирами, третього – тільки будинками-комунами, четвертого – будинками-гуртожитками і т.д. Таке планування мало відповідати новому принципу містобудування – відокремлення житлових територій від громадських. Автором багатьох капітальних будинків став відомий московський архітектор В. Веснін.

У 1932 р. було затверджено проект забудови Великого Запоріжжя. Він передбачав будівництво семи районів на обох берегах Дніпра і був розрахований на 30 років. За ним 50-70 % території передбачалося віддати під зелені насадження, і лише 15-20 % під будинки. Заводи і житлові масиви повинна була розділяти 1-6 кілометрова зелена зона. Проект, відзначений золотими медалями на міжнародних виставках в Парижі і Нью-Йорку у 1938 та 1939 рр., вдалося втілити в життя лише частково через початок війни.
Спочатку будинки будувалися в стилі «конструктивізму», який згодом переріс у помпезний «сталінський ампір». Вершина «конструктивізму» - знаменитий «круглий дім» (зараз це вулиця - 40 років Радянської України (будинок № 31). 
Архітектори на 6-му селищі реалізовували проект «міста майбутнього», «міста-саду». Це, до речі, був перший прообраз сучасних мікрорайонів.  
Під час будівництва було приділено велику увагу благоустрою дворів. У дворах були дитячі майданчики, естради, фонтани.

У 1947 р. за проектом групи харківських архітекторів на чолі з Г. Вегманом розпочалося відновлення старих будинків «Соцміста» і будівництво нових. Під час відновлювальних робіт архітектори намагалися надати будинкам той вигляд, який вони мали до війни. В деяких випадках старим будівлям збільшували поверховість, додавали художні елементи в оформленні фасадів. Дахи нових житлових будинків стали прикрашати баштами зі шпилями, а їх фасади пілястрами, арками, ліпниною з орнаментом. На сьогодні відбудоване за частково зміненим планом «Соцмісто» залишається унікальним архітектурним комплексом, який включений до оглядових екскурсійних маршрутів.

На замітку

 6-й селище - частина Ленінського району Запоріжжя від залізничного полотна на вулиці 12 Квітня до порту Леніна і ДрепроГЕСа

 

Контакти 

 Група Вконтакте"Экскурсия Неизвестный Соцгород"

Запоріжжя - туристична Мекка Південно-Східної України

 Олена Гнилицька

Місто Запоріжжя має значний туристичний потенціал, зумовлений географічним розташуванням, особливостями історичного розвитку, національно-культурним різноманіттям, специфічною архітектурою міста, природними об’єктами, наявністю потенційно брендових туристичних продуктів, унікальним поєднанням у межах міста урбанізованих та індустріалізованих майданчиків із заповідними територіями. 

За результатами експертних опитувань (щорічні рейтинги міст від журналу «Фокус» та інші джерела), Запоріжжя отримує вищі оцінки щодо туристичної привабливості, ніж більшість обласних центрів Південно-Східної та Центральної України, серед яких Дніпропетровськ, Донецьк, Полтава, Харків. На сьогодні цей туристичний потенціал використовується не повною мірою.

На Державному обліку в м. Запоріжжя перебувають 206 пам’яток:

-        історії — 173;

-        монументального мистецтва  — 18;

-        науки і техніки — 11;

-        археології — 9;

-        архітектури та містобудування — 13.

У Жовтневому районі налічується близько 120 архітектурних об'єктів, що мають історичну цінність і представляють Старий Олександрівськ. Архітектурні об’єкти занесені до Зведеного переліку раніше затверджених пам'яток містобудування та архітектури і щойно виявлених об'єктів культурної спадщини містобудування та архітектури м. Запоріжжя.

На думку фахівців, головними туристичними об'єктами Запоріжжя є:
Національний заповідник «Хортиця» (включно з Музеєм історії Запорозького козацтва та Історико-культурним комплексом «Запорозька Січ», пам’ятками археології давніх часів); 700-річний Запорізький Дуб; 6-те селище («Соцмісто»); Дніпровська гідроелектростанція ім. В. Леніна (ДніпроГЕС); Проспект Леніна; «Старе місто» - Старий Олександрівськ. 

Як основні об'єкти показу під час оглядових екскурсій містом Запоріжжям наразі пропонуються також наступні:

-              залізничний вокзал Запоріжжя -1;

-              майдан Волі – площа Радянська;

-              ЦПКіВ «Дубовий гай»;

-              дамба, яка поєднує стару і нову частини міста;

-              площа Фестивальна;

-              площа Маяковського (фонтан, міська архітектура);

-              каскад фонтанів «Райдуга»;

-              Алея Слави;

-              пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам;

-              бульвар Шевченка (комплекс фонтанів);

-              Набережна міста (з видом на будівництво нових мостів, о.Хортиця та ін.);

-              площа ім.О.Поляка;

-              проспект Металургів;

-              площа Леніна (оглядовий майданчик з видом на ДніпроГЕС та о.Хортицю);

-              бульвар Вінтера;

-              мости Преображенського та арочний міст;

-              місце будівництва нових мостових переходів через Дніпро.

Якщо їхати в Запоріжжя, то коли?

 Олена Гнилицька

Подієвий туризм у Запоріжжі представлений низкою заходів, деякі з них мають потенціал перетворитись на культурні події національного значення. Так, щорічно відзначаються загальноміські свята: День міста, День металурга, Новорічні (різдвяні) свята, Івана Купала, Великдень на Хортиці, Масляна та інші.

Найбільші фестивалі, організацією яких опікується управління культури і мистецтв Запорізької міської ради:

-        Міжнародний фестиваль дитячого та юнацького виконавського мистецтва “Акорди Хортиці”;

-        Фестиваль вітчизняного кіно “Запорізька синерама”;

-        Всеукраїнський мистецький пленер “Хортиця крізь віки”;

-        Всеукраїнський рок-фестиваль “Zа-поріG”;

-        Міжнародний джазовий фестиваль “Запорізький джем”;

-        Відкритий театральний фестиваль “Золота Хортиця”;

-        Фестиваль вогняних мистецтв “Хортиця — острів вогнів”;

-        Всеукраїнський фестиваль гончарного мистецтва “Гончари на Хортиці”;

-        Джаз фестиваль “Запорізький Джем”;

-        Міжнародний фестиваль козацьких бойових та традиційних мистецтв "Спас" та інші.