Олена Гнилицька
.
Дніпровські плавні нижче Запоріжжя між річкою Кушугум і Дніпром всі порізані протоками. У кожної своя назва, що збереглася з давніх часів. Протока Домаха
(навпроти північного краю островів Бєлан) — так колись називали
рибальський стан або перший улов, найближчий до стоянки рибалок. Поруч з
будинками широка і пряма протока з великими глибинами і швидким плином
Левкові Ями — колись тут жив запорожець Левко. За нею протоки Мірошник з
декількома відгалуженнями — тут жив козак Мірошник. За Мірошников слід
Бистрик — протока зі швидкою течією. Відразу ж за нею двома рукавами
поєднана з Дніпром Жбурьевка — протока, на березі якої стояв зимівник
козака Жбури. Далі впродовж п'яти кілометрів, кілька дрібних проток.
Потім йде Велика протока Сердюки (приблизно навпроти Лисої гори) — тут
знаходився рибальський кіш запорожця Сердюка. Далі кілька дрібних
проток, відтак, протока Сапата, промоїна Прірва.
Без перебільшення, плавні можна назвати озерним краєм. Ось що, наприклад, писав Д.Яворницький про цю місцевість: «Села
Велика Катеринівка, Кушугумовка розташовано по мальовничий височині
кряжу, на увазі Великого Лугу і річка Дніпро, поблизу якого знаходиться
до 200 озер, з безліччю раків, риби і птахів. Тут у запорожців були
головні і кращі кубла для вилову риби…». Нині з плавневих водойм, найбільш відомі озера: Чернобутово, Горіхове, Галини Ями, Закітноє.
«У плавнях, що ні протока, то — старовина, що ні озеро, то — легенда, що ні річка, то — скарб. У запорізьких козаків, наприклад, одна з річок називалася Скарбною. Навіть не одна, а цілих три річки таких було. В їх річищах, коли річки пересихали, запорожці ховали свої скарби. А потім знову набігала вода — і все, немає скарбу, як під замком він, ні звір, ні лихий чоловік до нього не дістане…» — як розповідають народні українські легенди.
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. відомостями про флору і фауну Дніпровських плавнів цікавився відомий дослідник історії запорозького козацтва Дмитро Яворницький. В ті роки їм було записано розповідь 116-річного діда Розсолоди, який народився в 1772 р., був сином запорозького козака і добре пам'ятав природу плавневих лісів. Ось лише декілька невеликих уривків з його розповіді: «Вовки, лисиці, борсуки, дикі кози, чокалки, виднихи, так один за іншим і біжать, так і пластують по степу. Вовків така сила була, що їх кийками били, а з їх шкур чоботи носили і шкірянки робили. Були дикі коні; цілими табунами ходили; по три-чотири так і ходять. А що вже птахів було так, Боже великий, качок, лебедів, дрохов, хохітви, диких гусей, диких голубів, лелек, журавлів, тетерваків, перепелів — так, хо-хо-хо! Стрепетів силками ловили, дрохов волоком тягли, тетерваків, як настане ожеледиця, дрюками били. І що за сила того птаха була!» Серед головних видів місцевих риб старожил називає чечуру, пістрюгу. коропів, осетрів, згадуючи що зазвичай їх витягали стільки, що на увесь курінь ставало (вистачало).
Чудові спогади про природу Дніпровських плавнів залишив відомий письменник-натураліст Андріан Кащенко (1858-1922 рр.). У своєму нарисі «Великий Луг» він відзначав: «Вовків і лисиць в мої часи було чимало, зайців же — велика сила. Мені розповідали тутешні люди, що в повені зайці рятувалися на високих місцях і збивались в таку масу, що можна було руками кидати в човни. Про диких кіз я чув від стрільців, нібито вони в 1880—1888 роках ще водилися в плавнях, але сам я їх не бачив, бо і не шукав: я не був мисливцем і хоч носив з собою по Великому Лугу рушницю, то тільки виключно проти вовків». А ось якими запам'яталися Дніпровські плавні початку ХХ століття нікопольцю Павлу Коппу: «Тишу порушували лише іноді скрекіт сороки, яка розносить по плавнях пташині новини, заклик одуда, та шелест листя під крилом вітерцю, що налітав. Любив я, сидячи на пеньку, слухати ці звуки та милуватися флотом легкокрилих метеликів і бабок. Тут для нарядів метеликів природа своїх фарб не пошкодувала. Одні крутилися, як виряджені в червоне циганки, інші — ніжно-білі, як одягнені в газ і мережива балерини, треті, — зелені, четверті — яскраво-блакитного кольору, що змагався з блакиттю неаполітанської затоки. Немов повітряні феї цілими днями легко і витончено кружляли тут метелики над травою і квітами».
Утворення заплави вчені відносять до періоду останнього зледеніння (20-25 тисяч років тому), коли Чорне море
було відокремлено басейном і рівень води в ньому був на 30-40 м нижчим
від сучасного. В цей час річкою Дніпром і була вирита та велика
улоговина, яку посідали плавні — завглибшки більше 100 метрів, завдовжки
понад 100 кілометрів і завширшки до 20-25 кілометрів. Складові гірські
породи Дніпровських плавнів — алювіальні (річкові) відкладення, що
підстилалися кристалічними давніми породами докембрію. Виходи на
поверхню кристалічних порід спостерігалися біля Кам'янської переправи та
в інших місцях.
Дніпровські плавні являли собою надмірно зволожену терасу долини
річки. Під час повені заплава перетворювалася на суцільний водяний
простір. найбільший рівень води, припадав на кінець квітня і початок
травня, найменший— на вересень та жовтень.
Розтікаючись навесні, вода затоплювала великі території. З середини
травня рівень води, як правило, починав поступово спадати. У зимові
місяці великі та малі річки, озера і протоки замерзали, вкриваючись
кригою
Деякі вчені та дослідники вважають, що плавні спочатку простягалися від Києва до Дніпровського лиману.
Сприятливі природні умови та заплутані лабіринти проток дозволяли
ховатися від ворогів. Внаслідок цього сюди стікалися біженці від
феодального гніту. У XVI столітті виникло постійне укріплене поселення козацтва — Запорізька січ.
З 1932 по 1975 рік
під час створення каскаду гідроелектростанцій більшу площу плавнів було
затоплено, разом з первісною природою, островами, озерами, та десятками
людських поселень. Сучасні дослідження підтверджують думку про те, що
природа Дніпровських плавнів формувалася протягом багатьох століть та не
була незмінною. Вона не одноразово змінювалась під впливом зміни
клімату та інших чинників.
Різноманітним та неповторним був тваринний світ Дніпровських плавнів в останні роки їх існування.
Архіпелаг в Каховському водосховищі складається з 13 островів, на якому живуть такі цікаві види птахів, як чапля жовта, мала біла чапля, колпиця, орлан белохвост-, кулик-сорока, мартин каспійський, белоглазий нирок, нерозень. Відомі зальоти рожевого пелікана, каравайки, скопи та інших рідкісних птахів. Орнітолог В.Бусел зняв з висоти пташиного польоту, на вертольоті МІ-2.
Контакти
Національний природний парк «Великий Луг», Заказник «Крутосхили Каховського водосховища», Заказник «Великі і Малі Кучугури» -
| 71600 |
Запорізька обл., Василівський р-н, найближчий населений пунк - м. Василівка.
Для довідок
Екскурсія на байдарках по лабіринтах дніпровських плавнів, в супроводі цікавих розповідей про тваринний і рослинний світ плавневої зони, її історії у клубі "Байдарка".
тел: +3 8 050 322 7216 +3 8 098 972 9772
E-mail: xvost@baydarka.zp.uainfo@baydarka.zp.ua
Skype: xvost.baydarka.zp.ua
