Запорозький дуб - національне дерево України

Олена Гнилицька

Запорізький дуб — пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує приблизно 600—700 років.

Знаходиться по вулиці Тараса Бульби — у північній частині Верхньої Хортиці, сучасного правобережного району Запоріжжя біля притоку річки Верхня Хортиця.

 За легендою під цим дубом у 1675 році запорожці на чолі з кошовим отаманом Іваном Сірко писали свій знаменитий лист турецькому султанові.

За іншою легендою, саме під ним збиралися війська Богдана Хмельницького перед початком Визвольної війни 1648 року.

За розповідями, нацисти в період Другої Світової Війни хотіли забрати його до Німеччини як символ своєї могутності.

В перші роки росту (орієнтовно, 13-14 століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки в 19 столітті.

Сучасний вигляд Запорозького дуба

Станом на 1979 рік обіймище стовбура становило 6,32 метри, діаметр крони — 43 метри, а висота — 36 метрів.

Впродовж кількох післявоєнних десятиліть Запорозький дуб мав доглядача — Нечипора Дейкуна. Він був знайомим Яворницького, брав участь у його експедиціях, також був ветераном війни, а після неї присвятив своє життя догляданню, збереженню і популяризації Запорізького дуба.

Ще в 1970-х спеціалісти вважали, що дуб у розквіті сил. Він плодоносив раз на два роки, даючи до чотирьох центнерів жолудів.

Однак в 1990-х дуб майже весь зсох і оголився, живою залишилася лише одна гілка. На поверхні стовбура з'явилися ходи стовбурових шкідників, грибок і численні тріщини, що призводить до підвищеної ламкості дерева. Існують версії, що це відбувається від підвищення ґрунтових вод або просто старіння дерева.

2001 року біля цього дуба відкрито історико-культурний центр «700-річний Запорізький дуб».

У складі об’єктів історико-культурного центру «700-літній Запорозький дуб» функціонують:

• музеєфікований Запорозький дуб;
• церква Покрови Пресвятої Богородиці;
• театр козацького бою «Запорізький Спас»;
• ігрові дитячі вистави;
• кінні прогулянки, та уроки верхової їзди;
• кафе «Шинок «Біля Дуба»;
• сувенірна крамниця.

 У 2012 році відкрито «Поляну казок», на якій «живуть» герої українських народних казок, відкрили біля 700-річного Запорізького дуба.За інформацією прес-служби Запорізької міськради, відкриття «Поляни казок» відбулося 18 серпня, за підсумками роботи першого фестивалю народного мистецтва «Запорізький Спас».В рамках фестивалю майстри народного промислу виготовили 12 унікальних дерев'яних скульптур, які і склали основу «Поляни казок» у Запорізького дуба.Нагадаємо, в цей же день був закладений перший камінь у фундамент майбутньої козацької школи, яка відкриється біля Запорізького дуба до 14 жовтня.

Унікальний архітектурний комплекс - запорізьке «Соцмісто»

 Олена Гнилицька

«Велике Запоріжжя» – це архітектурний комплекс, що виріс на берегах Дніпра в 30-х рр. ХХ ст. Після того, як у 1920 р. було вирішено будувати в Запоріжжі Дніпрогес з комплексом підприємств чорної та кольорової металургії, місто очікував демографічний бум. У 1929 р. нестача житла стала катастрофічною. За 1930 - 1931 рр. кількість населення з 92 тис. осіб збільшилася до 200 тис.

Тому у 1929 р. розпочали будівництво трьох селищ, два з яких планувалося розмістити на правому березі, а одне – на лівому, перед в'їздом на греблю Дніпрогесу. Лівобережний район отримав назву "шостого селища", або "Соцмісто". Його планування передбачало забудову одного кварталу будинками лише з двокімнатними квартирами, іншого – будинками з трьохкімнатними квартирами, третього – тільки будинками-комунами, четвертого – будинками-гуртожитками і т.д. Таке планування мало відповідати новому принципу містобудування – відокремлення житлових територій від громадських. Автором багатьох капітальних будинків став відомий московський архітектор В. Веснін.

У 1932 р. було затверджено проект забудови Великого Запоріжжя. Він передбачав будівництво семи районів на обох берегах Дніпра і був розрахований на 30 років. За ним 50-70 % території передбачалося віддати під зелені насадження, і лише 15-20 % під будинки. Заводи і житлові масиви повинна була розділяти 1-6 кілометрова зелена зона. Проект, відзначений золотими медалями на міжнародних виставках в Парижі і Нью-Йорку у 1938 та 1939 рр., вдалося втілити в життя лише частково через початок війни.
Спочатку будинки будувалися в стилі «конструктивізму», який згодом переріс у помпезний «сталінський ампір». Вершина «конструктивізму» - знаменитий «круглий дім» (зараз це вулиця - 40 років Радянської України (будинок № 31). 
Архітектори на 6-му селищі реалізовували проект «міста майбутнього», «міста-саду». Це, до речі, був перший прообраз сучасних мікрорайонів.  
Під час будівництва було приділено велику увагу благоустрою дворів. У дворах були дитячі майданчики, естради, фонтани.

У 1947 р. за проектом групи харківських архітекторів на чолі з Г. Вегманом розпочалося відновлення старих будинків «Соцміста» і будівництво нових. Під час відновлювальних робіт архітектори намагалися надати будинкам той вигляд, який вони мали до війни. В деяких випадках старим будівлям збільшували поверховість, додавали художні елементи в оформленні фасадів. Дахи нових житлових будинків стали прикрашати баштами зі шпилями, а їх фасади пілястрами, арками, ліпниною з орнаментом. На сьогодні відбудоване за частково зміненим планом «Соцмісто» залишається унікальним архітектурним комплексом, який включений до оглядових екскурсійних маршрутів.

На замітку

 6-й селище - частина Ленінського району Запоріжжя від залізничного полотна на вулиці 12 Квітня до порту Леніна і ДрепроГЕСа

 

Контакти 

 Група Вконтакте"Экскурсия Неизвестный Соцгород"