Найдовший у Європі!

 Олена Гнилицька

Проспект Леніна — центральна магістраль міста Запоріжжя, що простягається від Привокзальної площі станції Запоріжжя I до однойменної площі поблизу Дніпрогесу. В різні часи окремі частини сучасного проспекту носили імена Поштова, Столбова, Велика, Головна, Верхня, Поліцейська, Соборна, Карла Лібкнехта та інші. 

З 4 січня 1952 року проспект носить ім'я радянського вождя В. І. Леніна. Проспект, за більшістю даних, має загальну довжину 10,4 км (Google.map - 11,3 км), завдяки чому розглядається як один із найдовших у Європі. Проспект Леніна (в межах від пр.Металургів до ТЦ «Україна») є логічним просторовим та архітектурним продовженням «Соцміста». 

Проспект має специфічну архітектуру, на ньому або в найближчих кварталах розташовані більшість державних установ, міські заклади соціально-культурної сфери, торговельні центри, розважальні та інші об’єкти.

Корисна інформація

 По проспекту розташовані завод АвтоЗАЗ, Обласна державна адміністрація, Міська рада, філармонія, обласна універсальна наукова бібліотека імені Горького. Закінчується проспект площею.

Колиска українського козацтва - острів Хортиця

 Олена Гнилицька

Острів Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, унікальність якого – у рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів, пам’яток геології, культури, історії…

Основу найбільшого острова на Дніпрі (довжина 12, ширина, в середньому, 2,5 км, загальна площа – 2360 га) складають граніти і гнейси, яким близько двох мільярдів років. Природна унікальність Хортиці в тому, що тут у мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України.

Дуже важливою та значущою є історична спадщина цього краю. Саме тут, за однією з версій, навесні 972 р. загинув Київський князь Святослав Ігоревич – одна з найяскравіших постатей давньої історії України. Вважається, що з Хортиці вирушали у козацькі походи проти поляків оспівані українським народом Северин Наливайко, Криштов Косинський, Іван Сулима. Бував тут і гетьман Петро Сагайдачний зі своїм військом. Саме на Хортиці Богдан Хмельницький отримав підтримку реєстрових козаків у часи Визвольної війни у 1648–1654 рр.

Розкопки, проведені археологами заповідника, дають підстави стверджувати, що один із прототипів Запорозької Січі, її предтеча, існувала на Хортиці біля плавневої частини. Саме тут виявлено військове поселення Х–ХІV ст., а окремі знахідки (зброя, кераміка) свідчать про те, що коріння цього унікального об’єкта сягає глибше на кілька століть. У п’яти досліджених „напівземлянках” (археологи називають їх „куренями”) мешкали оборонці не лише Хортиці, а й частини південних рубежів тогочасної української держави.На острові багато назв пов'язаних з перебуванням запорожців: урочище Сагайдачного, Січові ворота, Козача могила, Совутина скеля та інші.

У 15 сторіччі Хортиця стала центром формування протидії Польщі з боку козаків. Козаки будували тут, як і на інших островах, «засіки». Саме на Малій Хортиці (можливо за 10 км на північ від Хортиці, або на острові Байди) у 1550-х pp. князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю, що планувалася польським урядом для контролю над рухом козаків через Дніпро і на Хортиці. У січні 1557 рр. турецько-татарські війська напали на фортецю і згодом зруйнували. На острові Байда були виявлені залишки дерев'яних укріплень, оборонні, господарські споруди та житлові приміщения 16 сторіччя.

У 1596–1648 рр. з короткими перервами на Хортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович — Трясило (1630), Іван Сулима (1635). Богдан Хмельницький 1648 розгромив на Хортиці польську залогу.

У 1660—1670-х pp. Хортиця була військовою базою Івана Сірка.

В балках Молодняга і Липова відкриті зимовники запорозьких козаків 18 сторіччя, де знайдені цвяхи, кераміка, ножі та інше.

Багато пам'яток з російсько-турецької війни 1735–1739 років, в якій брали участь запорожці.

У 1736 році на Хортиці була заснована Запорозька верф, і для її захисту побудовані фортеця та ретраншемент. Декілька десятків чайок верфи затонуло біля острова.

До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь Запорізької Січі. Під час російсько-турецької війни 1735–1739 рр. на Хортиці збудовано укріплення, залишки яких збереглися.

 Сьогодні завершилося будівництво історико-культурного комплексу “Запорозька Січ”, яке розпочалося у 2004 р. на свято Покрови, у День українського козацтва.

Комплекс „Скіфський стан” нараховує одинадцять курганів – „живих”, реконструйованих та стилізованих. Кургани (найстаріший із них споруджений представниками культур доби бронзи у ІІІ тисячолітті до н.е., а наймолодший – скіфами у ІІІ ст. до н.е.) розташовувалися кількома групами на узбіччі так званого Скіфського шляху, що колись проходив уздовж Хортиці її серединною, підвищеною частиною. Сьогодні на курганах установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели, гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести – знайдені у навколишніх селах і привезені на Хортицю.

У Музеї історії запорозького козацтва, відкритому на території заповідника у 1983 р., зібрано понад 30 тис. експонатів, які охоплюють історичний період від палеоліту до ХІХ ст. н. е. Експозицію доповнюють чотири діорами. Переважна більшість експонатів знайдена саме на Хортиці. Це – кам’яні знаряддя праці, кераміка, зброя, якорі, фрагменти старовинних човнів, стовбур дуба, який був зрубаний кілька тисячоліть тому і стільки ж пролежав на Дніпровському дні.

Улітку 1843 р. 29-річний Тарас Шевченко, подорожуючи Україною, побував і на Хортиці. У травні 2005 р. з допомогою краєзнавців визначено маршрут, яким ходив по Хортиці поет, та оздоблено його сімома гранітними брилами. На брилах висічені рядки із творів Великого Кобзаря, де згадується Хортиця і „Великий луг запорозький”. Таким чином виник меморіально-туристичний маршрут „Тарасова стежка”, який полюбився запорожцям та гостям Хортиці.

На замітку

Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя, нижче Дніпрогесу. Відстань від Києва до Запоріжжя – 568 км.

Контакти

 

 Адреса: 69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця.
Тел.: (0612) 52-73-17, (0612) 52-51-88.
Час роботи: з 10:00 до 17:00, Пн – вихідний.

Енергетичний пуп землі - Кам'яна Могила під Мелітополем

Олена Гнильцька

У приазовському степу під безмежною блакиттю небесного склепіння чітко вирізняються заокруглені обриси величезної кам`яної гори, схожої на могильний насип. 

Це – Кам`яна Могила – державний історико-археологічний заповідник, розташований під Мелітополем, поблизу селища Терпіння, Запорізької області.

 

Периметр цієї гори - майже 3 кілометри, її висота сягає 12 метрів. Близько 3 тисяч каменів різних розмірів, гроти, впадини, тріщини Кам`яної Могили разюче нагадують будову людського мозку. Усього тут було виявлено 62 печери та 160 кам'яних табличок з письменами.

 Перші відомості про степовий феномен природи й пам’ятник первісної культури Кам’яна Могила відносяться до 1778-го року, коли в період російсько-турецької війни О.Суворов поблизу пагорба призначив пост з 14 козаків для охорони поштового тракту. Пізніше, у 1793-му році, на карті Мелітопольського повіту Таврійської губернії пам’ятник був зазначений як «Камень-Ююнь-Таш» (з тюркської «Гора, Зібрана з Каменю»). У 1889 р. член Археологічної комісії М. Веселовський виявив дивні малюнки на одному з карнизів печери. Так відкрилися світу древні кам’яні письмена - петрогліфи.

 

На думку колишнього директора заповідника «Кам’яна Могила» Бориса Михайлова, автора багатьох наукових досліджень та книг про це особливе місце, у геологічному й історичному планах Кам’яна Могила - єдиний у світі пам’ятник подібного типу. Це - останець піщаника Сарматського моря третинної епохи. Мільйони років тому тут була піщаникова мілина. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення (вони й зараз добре простежуються на правому березі долини ріки Молочної поблизу села Терпіння), у товщі яких у свій час був знайдений зуб кита.

 

З часом море зникло, а на його місці запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, що містили залізо й марганець. Пізніше тут утворилася впадина ріки Молочної, яку прозвали так через те, що на шкірі після купання при висиханні проступав вапняний наліт, білий, як молоко. Води пра-Молочної проникали вглиб землі, а оксиди заліза й марганцю виходили на поверхню піску сарматського горизонту, перетворюючись у кам’янисту породу. Так поступово формувався піщаниковий моноліт. 

Саме тут була виявлена величезна кількість енергетичних місць з мегалітами та писемними знаками на них, котрі дійшли до нас із глибини тисячоліть (найдавнішим із нині знайдених - понад 12 тисяч років!) і являють собою усакральну кам’яну «бібліотеку» часів.

Центральним місцем Кам'яної Могили є Вівтар у вигляді каменя із невеликим округлим заглибленням посередині, розсташований на самій вершині гори, в центрі енергетичного стовпа, що підтверджено багатьма дослідниками, в тому числі й зарубіжними біоенергетиками, контактерами. Поруч з ним 5 дрібніших каменів. 

У «Рігведі» є слова: «Вищий слід Бога знаходиться на вершині гори, на нього дивляться ті, хто приносять жертви». 

Якщо подивитися на вівтар з висоти, то ми побачимо, що він є основою стопи, а поруч з ним п'ять пальців. Безліч туристів кладуть у заглиблення жертовного каменю монети, однак цього робити не варто. Богам гроші не потрібні. В подібних заглибленнях жерцями розпалювалося ритуальне вогнище або клались пожертви у вигляді дарів Природи. 

 Особливо цікавою є знахідка у печері В.Даниленка. Він писав про виявлений унікальний малюнок так: «... Мова йде про цілий комплекс, а не про ізольований символ. Справа в тому, що він висловлює, щонайменше, три компоненти: цілком антропоморфний символ чаклуна, хвостатого звіра, хвіст якого використаний як атрибут самого чаклуна і, можливо, звіроподібний вигляд чаклуна - явище найменш ясне. Пошуки більш-менш ймовірних аналогій у світі створінь не привели нас до вирішення питання. Морда звіра при найближчому розгляді не належить до копитних тварин... Виникає враження, що зооморфну основу чаклуна становить птах. Можна констатувати подібність його пташиної голови з подобою священного птаха в печері Відьмака, створеної один раз в якості центрального образу сюжету зображення на одній з виявлених тут пісчаникових плит. Варто припустити, що мотив чаклуна-шамана, який нерідко перетворюється на птаха, є найпервіснішим і глобальним сюжетом палеолітичного етапу, слід вважати - загальнолюдським...»..

Відомий уфолог К. Марчук висловлює думку, що Кам'яна Могила - особливе місце, що грає важливу роль не тільки в масштабах планети, але і Космосу. Цю думку підтверджено верховним ламою Непалу лінії Карма Каг’ю Рінчопе Лопен Чечу, що відвідав Кам’яну Могилу двічі: влітку 1995-го та в 2005 році. Після двогодинної медитації на Вівтарі він сказав, що Кам'яна Могила - справжній енергетичний пуп Землі. Недаремно, Герман Вірт, засновник і керівник містичного товариства «Аненербе»,  займався дослідженням окультного досвіду цивілізацій минулого і розглядало Кам’яну Могилу як чергову найдавнішю сакральну пам’ятку аріїв. 

 Коли у Франції, на річці Кроманьйон, було знайдено череп предка сучасної людини - це стало світовою сенсацією. Коли в зубожілому німецькому сільці Віллендорф відкопали глиняну статуетку стародавньої жінки, її тут же прозвали Венерою Віллендорфською і захоплюються нею досі, роблячи великі гроші на демонстрації статуетки туристам. Коли Генріх Шліман відкопав легендарну Трою, найзатятіші скептики визнали свою поразку. А Кам'яна Могила тисячоліттями все стоїть і мовчазно спостерігає, коли ж нарешті людство прокинеться і стане гідним великих таємниць, захованих, закодованиї в її стародавніх і загадкових "печерних генах". А поки що, як і тисячоліття тому, кожен прямує до Цариці Степів «по своє» у сподіваннях отримати бажане...